Літо на порозі

зі швидкістю кулемета.

ЇЇ питання — серйозні, смішні,

дивні,кумедні —

сиплються на голови батьків

як частий град ».

Дж. Родарі

З дивовижним постійно змінним світом природи дитина починає знайомитися з перших років життя. Її приваблюють шум дощу, шелест листя, яскравий метелик, що здійнявся над запашною квіткою, малесенька сніжинка, яка спустилася на руку, кумедне пухнасте кошеня і перламутрові рибки в акваріумі. Дітям подобається гуляти на подвір’ї, лазити по деревах, бавитися в піску, милуватися квітами, годувати домашніх улюбленців. Для дитини кожен прожитий день – це справжнє відкриття. Адже її оточують численні чудові перетворення, кожне із яких – таємниця. Малюки намагаються зрозуміти світ, обстежуючи його не тільки візуально, а й на дотик, смак, нюх, тобто залучаючи всі органи чуття. Ефективна організація пізнавальної активності дошкільників сприяє розвитку особистості, формуванню гуманістичних цінностей, допомагає знімати психологічне навантаження, яке несе в собі ритм сучасного життя. Тому вихователеві потрібно бути всебічно розвиненим, щоб вміти відповісти дитині на її «хто?», «де? », «як? «, «чому? », «навіщо? » і т. д.

Кожен педагог – і починаючий, і досвідчений – повинен постійно працювати над собою, вдосконалювати не тільки свою педагогічну майстерність, а й накопичувати, засвоювати та передавати ці нові цікаві знання, факти своїм вихованцям.

С труктурними компонентами пошуково-дослiдницької дiяльностi дошкiльнят є три етапи реалiзацiї.

Перший етап. Педагог ставить проблему, накреслив стратегiю й тактику її розв’язання, але саме рішення дитина має знайти самостiйно. На першому етапi пошуково-дослiдницька дiяльнiсть дiтей (молодший і середний дошкiльний вiк) відбувається пiд керiвництвом вихователя. Її включають в iнтегрованi заняття, прогулянки, iгри з предметами, iгри-загадки, конструктивнi, сюжетно-рольовi й режисерськi игри, проводять пiд час спостережень за об’єктами i явищами живої та неживої природи i як самостiйну діяльнисть пiд час дослiдiв.

Другий етап. Педагог ставить проблему, але метод, шляхи її розв’язання дитина шукає самостiйно. На цьому рівнi допускається колективний пошук. У другому етапі пошуково-дослідницької дiяльностi беруть участь старші дошкiльники. З ними проводять елементарні дослiдження.

Третiй етап. Вищий рiвень. Постановку проблеми, пошук методiв її дослiдження й розв’язання дiти здійснюють самостiйно. На третьому, заключному, етапi дослідницького навчання дiти працюють тiльки самостiйно й самі застосовують знайому вже методику дослiджень, створюють для них необхiднi умови. Успiшною на цьому етапi буває діяльність дiтей з високим рiвнем розвитку інтелектуальних здiбностей.

Характерною особливістю самостiйної пошуково-дослiдницької дiяльності дошкiльникiв є те, що вона репрезентує активні методи, змiнює предмет пізнання. Цiннiсть її полягає в тому, що діти не отримують готовi знання вiд педагога, а роб лять вiдкриття та розширюють кругозiр, а отже, створюються умови для активного вивчення та пiзнання навколишнього свiту.

Тематичнi напрями органiзацiї роботи з дiтьми.

Нежива природа: повiтря, вода, грунт, електрика, звук, вага, свiтло, тепло тощо.

Жива природа: характерні особливостi природноклiматичних зон, рiзноманiтнiсть живих органiзмiв та їх пристосування до навколишнього середовища тощо.

Людина: будова та функцiонування органiзму.

Рукотворний свiт: матерiали та їхнi властивостi, результати продуктивної дiяльностi.

Програмовий змiст з кожної теми ускладнюється вiдповiдно до зростання вiкових можливостей дiтей i набуття ними власного пiзнавального досвiду в пошуково дослiдницькiй дiяльностi.

Запропонованi форми роботи забезпечують особистiсно орiєнтовану дiяльнiсть педагога, спрямовану на створення особливої атмосфери, яка дає дитинi можливiсть реалiзувати свою пiзнавальну активнiсть та самостiй нiсть.

Лабораторія для дітей в дитячому садку.

Важливими для дошкільників є лабораторії для дослідницької діяльності та експериментування, де діти можуть розглядати та класифікувати природні матеріали за розміром, кольором чи формою, складати розповіді, малювати , проводити нескладні досліди, аналізувати свої спостереження у природі, робити висновки про закономірності та взаємозв’язки, що в ній існують.

Осередок дитячого експериментування доцільно наповнити різноманітними матеріалами, приладдям: картотекою дослідів, збільшуваним склом, лупою, мікроскопом, компасом, термометром, пісочним, водним годинником, магнітами, фільтрами для очищення води (ситом, серветками, вугіллям,ватою), зразками грунтів відповідно до місця проживання, наборами предметів з різних матеріалів (дерева, металу, пластмаси, скла) однакових за формою, величиною, але різних за вагою, а також різних за розміром , формою, але однакових за вагою; різноманітними камінчиками, шишками, плодами та насінням рослин, мушлями тощо. Всі пристосування із цього переліку вважаються предметами-помічниками, без яких важко провести навіть самий простий досвід. Сюди ж входять різні ємності у вигляді колб, судин, стаканчиків і т . д .

Правила безпеки при проведенні дослідів.

Вихователі повинні пам’ятати про те, що давши дитині повну свободу дій при роботі в лабораторії, від нього потрібно заховати всі колючі і ріжучі предмети. Якщо ж досвід передбачає використання таких інструментів, працювати з ними дитина має лише в присутності вихователя і під його наглядом. Перед початком експерименту необхідно нагадати дітям про те, що пити рідини з скляночок ні в якому разі не можна, а з виданим посудом потрібно поводитися обережно, щоб нічого не розбити і не поранитися.

При наявності живого куточка в дитячому садку варто упевнитися, що спостережувана тварина веде себе спокійно і що вона не почне кусатися або дряпатися, якщо дитина візьме її на руки. Якщо тварина з якоїсь причини все-таки стала вести себе агресивно, педагог повинен «взяти удар на себе» і втихомирити звіра.

Форми, методи та прийоми роботи з дітьми.

• Спостереження;
• дослiди;
• експерименти;
• дидактичнi iгри та вправи;
• сюжетно-рольовi iгри;
• iгри-загадки, iгри-описи;
• конструктивнi iгри;
• ігри-драматизації;
• бесіди;
• використання пiктограм;
• проблемні ситуацiї;
• розгляд картин, iлюстрацій, макетiв тощо;
• робота за заданим алгоритмом;
• фiксацiя результатiв дослiдiв;
• читання дитячої художньої та енциклопедичної літератури;
• образотворча дiяльнiсть;
• трудова дiяльнiсть;
• театралiзована дiяльнiсть;
• перетворювальна дiяльнiсть (моделювання, макетування тощо);
• складання розповiдей наукового стилю (наукових доповідей);
• тренувальнi, традицiйнi, комплекснi та iнтегрованi заняття

«ФОРМУВАННЯ СВІДОМОГО СТАВЛЕННЯ ДО ЗДОРОВ’Я»

В теперішній час батьків та педагогів перш за все непокоїть питання як саме укріпити здоров’я дітей. Ми всі добре знаємо, що здоров’я кожної людини повинно бути суто особливою справою. Медицина, безумовно, займається цим питанням, але в той момент, коли людина захворіла. Кажуть, що людина — коваль свого щастя, а значить во­на повинна бути ковалем свого здоров’я. Тому у дитини з дня її народження потрібно формувати навички бережливого відношення до свого здоров’я.

Відновлення в Україні державності, відродження культурно-історичного досвіду та національних традицій висувають завдання гармонійного, цілісного розвитку дитини як особистості, здатної в майбутньому до розв’язання соціальних та економічних проблем державотворення. Повною мірою вирішувати ці проблеми зможе лише фізично і психічно здорова людина, яка веде здоровий спосіб життя, розуміє свою значущість, вміє регулювати свою поведінку і діяльність відповідно до вимог суспільства. Саме тому ще з дошкільного віку необхідно сформувати у дітей культуру здоров’я, створити умови для розвитку компетентності особистості в фізичній, психічній і духовній його сферах.

У Законі України «Про дошкільну освіту» розділ 1 ст.7 визначені пріоритетні завдання дошкільної освіти: Збереження та зміцнення фізичного, психічного і духовного здоров’я дитини». В Національній Доктрині розвитку освіти розділ IV п. 11 зазначено: «Пріоритетним завданням системи освіти є виховання людини в дусі відповідального відношення до власного здоров’я і здо­ров’я оточуючих як найвищої індивідуальної та суспіль­ної цінності…» В концепції дошкільної освіти чітко ви­ділена головна спрямованість освітньо-виховного процесу на «Я» дитини, на формування позиції створення свого здоров’я. Через відкриття власного «Я» дошкільник виділяє себе із оточуючого світу, вивчає простір власного «Я», що спонукає дітей прагнути до самозбереження та саморозвитку. В листі Міністерства освіти і науки України від 27.08.04 № 1/9-438 «Організація фізкультур­но-оздоровчої роботи в дошкільному навчальному за­кладі» звертається увага, що фізичне виховання дітей спрямовується на охорону та зміцнення здоров’я, підви­щення опірності й захисних сил дитячого організму; на виховання стійкого інтересу до рухової активності, по­треби в ній, вироблення звички до здорового способу життя.

Цілком логічно, що першою освітньою лінією Базового компонента дошкільної освіти як Державного стандарту дошкільної освіти України визначено «Особистість дитини», що складається з двох частин: «Здоров’я та фізичний розвиток» і «Самоставлення».

Розділ «Здоров’я і фізичний розвиток» включає такі структурні компоненти змісту: безпека життєдіяльності, здоров’я та хвороба, гігієна життєдіяльності, рухова активність та саморегуляція.

Реалізація цієї частини змісту освіти має на меті формування здоров’язбережувальної компетенції дитини, що полягає в її обізнаності з будовою свого тіла та гігієнічними навичками за його доглядом; своєю статевою належністю; з продуктами харчування; основними показниками власного здоров’я, цінністю здоров’я для людини. Сюди також входять уміння виконувати основні рухи та гімнастичні вправи; застосовувати здобуті знання, вміння і навички щодо збереження здоров’я без шкоди як власному здоров’ю, так і здоров’ю інших людей.

Дошкільний освітній заклад зобов’язаний своєю ді­яльністю забезпечувати виконання стандарту дошкіль­ного рівня освіти по всім напрямкам розвитку дитини.

Одним з головних завдань дошкільного навчального закладу має стати створення умов, що гарантують формування і зміцнення здоров’я вихованців.

Для цього традиційно виділяють такі компоненти здоров’я:

— Психічне здоров’я;

— Соціальне здоров’я;

— Фізичне здоров’я.

Однією із складових здоров’я людини в цілому виділяють психологічне здоров’я. Воно є необхідною умовою повноцінного функціонування і розвитку людини в процесі її життєдіяльності. Таким чином, з одного боку, психологічне здоров’я є умовою адекватного виконання людиною своїх вікових, соціальних та культурних ролей, з іншого боку, забезпечує людині можливість безперервного розвитку протягом всього її життя.

Стосовно дітей дошкільного віку основними показниками сформовано психологічного здоров’я є процес адаптації при вступі у ДНЗ, рівень розвитку комунікативних навичок, рівень позитивної мотивації до соціально важливої для даного віку діяльності, відсутність відхилень у поведінці.

Неможливо працювати над зміцненням і формуванням лише однієї складової здоров’я. Людина може бути здоровою тільки при наявності всіх, компонентів здоров’я, розвинених на достатньому для її віку рівні. Домогтися цього можна, виховавши в людині певну культуру — культуру здорового способу життя (ЗСЖ). Причому формування цієї культури починається з дитинства.

Діти дуже довірливі і схильні до навіювання. Якщо дитину весь час лякати хворобами і нещастями, то ми не розвинемо, у неї бажання бути здоровою, а викличемо постійний страх перед хворобами. Дитина має зростати зі свідомістю, що від її навичок в області гігієни та санітарії залежить накопичення здоров’я.

Діти — власники, і в даній ситуації цю не найкращу людську рису характеру потрібно звернути на благо. У дитини можна виробити охоронні стереотипи, закріплені через отримання задоволення. «Я знаю, де і як потрібно переходити вулицю, роблю це свідомо, самостійно, і це приносить мені задоволення», подібного роду міркування прискорюють навчання і приносять користь для психічного та соматичного здоров’я.

«Організація  відпочинку    в умовах міста»

Як зробити перебування дитини в місті цікавим?
Залучення дитини до спостереження за життям тварин, ознайомлення з особливостями різних представників тваринного світу може зіграти велику роль у вихованні її почуттів, рис характеру і правильного ставлення до навколишнього середовища.
Привабливими об'єктами можуть стати такі тварини, яких ми часто зустрічаємо, але майже не звертаємо уваги. Це – комахи. Невеликий газон, квітник, пустир, старий ставок або калюжа, яка ніколи не висихає, група кущів або дерев, дерев'яні огорожі або стіни будинків – місця, де їх можна побачити. Комахи – істоти, як правило, невеликі за розміром, при бажанні їх можна навіть потримати в долоньці і добре роздивитися, не завдаючи їм ніякої шкоди.
Комахи приваблюють дітей тим, що вони дуже рухливі, стрибають, бігають, літають, зариваються в землю або пісок, багато з них мають яскраве забарвлення, незвичну форму.